Замість весільної церемонії пішла на фронт: історія захисниці 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського

Війна, Знай наших! | 09:00, 15.04.2022
 Поділитися

Поділитися в

Обійми тата і дитини – одне з найціннішого, що можна побачити на шляхах війни, зазначає Головнокомандувач ЗС України на своїй сторінці у фейсбук, і публікує неймовірну історію про одну сім’ю захисників України.

«Стріла», боєць 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського пригортає до себе доньку.

– Мама сказала, як приїдемо, зачинить нас у погребі й нікуди не випустить, – говорить Наталя.

– Вона ж про походеньки мої не знає, я ж весь час «у тилу» знаходжуся, – сміється «Стріла».

– А мене завжди за горло намагається тримати, щоб про них дізнатися, – продовжує донька. – А я ж «нічого не знаю».

«Стріла» у війську – з 2014 року. До цього працював майстром з виготовлення взуття. Вже під час війни закінчив технікум легкої промисловості. Каже, що збирався повертатися до цивільного життя, однак після повномасштабного вторгнення росії зрозумів, що ще не час. За 8 років вдома був у кількох відпустках, ще дві незначні перерви у службі – власне, і все.

– Наша мама – героїчна жінка. Всі роки війни фактично сама. Коли тато йшов на фронт, казав: «Ой, я випадково потрапив до армії, мене забрали». Мама питала: «А медкомісія у військкоматі теж випадково пройдена?» – з посмішкою переповідає Наталя сімейні розмови.

– Я виправдовувався: «То дікоє совпадєніє», – додає тато. – А там ще бонус такий був – у дружини була ангіна, вона кричати не могла.

«Стріла» перестає жартувати, коли розповідає про звірства, вдіяні нелюдами-рашистами в селах Чернігівщини, які звільняли підрозділи 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського.

– Подивилися на ті жахи, які понаробляли росіяни. Я навіть не знаю, як це можна пояснити, – зітхає він. – Люди плакали… Ми зайшли на зачистку наприкінці березня, росіяни вже втекли звідти. Ще й замінували за собою. Випалювали ліс, бо дуже боялися нашої розвідки, яка їм спокою не давала.

Наталя служить з 2019 року. Здобула освіту технолога, якийсь час працювала на заводі, як каже військовослужбовиця, слідкувала, щоб БТРи були правильно пофарбовані. А потім підписала контракт і приєдналася до лав ЗСУ.

Разом із Наталею служить її чоловік, з яким вони побралися за два дні до наступу росії. Взагалі, весілля планували на квітень. Щоб гарна погода, арка з квіток, біла сукня… А потім, немов передчуваючи події, раптово змінили плани. І перенесли розпис на 22 лютого у сервісі «Шлюб за добу».

– 22.02.2022 – дзеркальна, красива дата. Купили костюм, сукню, запланували час розпису. І раптом за день цього нам повідомляють, що у роти заплановано виїзд на 22-ге. Я збираю речі, а в самої сльози. «Чого плачеш?», – питають мене. Реву: «Заміж хочу!» Комбат махнув рукою: «Вийдеш, не переживай». Дякуючи тому, що командири пішли назустріч, розпис таки відбувся. Ми вскочили в машину – Женя, тато, я за кермом – і погнали до РАГСу, – згадує Наталя. –  Тато встиг побачити, як ми з чоловіком ставимо підписи, отримуємо свідоцтво про шлюб, і поїхав на службу. А через два дні розпочалася повтомасштабна війна і наш медовий місяць закінчився. Але я сказала Жені, що все одно ми відгуляємо справжнє весілля. На якому тато вестиме мене, як годиться, за руку. Все буде. Після нашої перемоги!

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: