“Твій окоп — і навкруги ворог”: Дмитро “Дум” з Конотопа розповів про свій бойовий шлях

Від штурмовика “Айдару” — до інструктора мобілізаційного відділення центру комплектування. Дмитро з позивним “Дум” — педагог за освітою, який воює з 2014 року, нині служить у Конотопі. Про свій бойовий досвід і виклики роботи в територіальному центрі комплектування воїн розповів Суспільному.

Дмитро на позивний “Дум” закінчив педагогічний університет за фахом “історія-психологія”. Потім, розповідає, тривалий час працював на заводі. Військовий шлях почав у 2014 році. Добровольцем приєднався до штурмового батальйону “Айдар”, де прослужив три з половиною роки.

“Першу частину служби у 2014-2015 ми перебували в м. Щастя Луганської області, там тримав позиції наш батальйон. Потім пішли ротації, за три з половиною роки багато де побував: Світлодарська дуга, Горлівка, весь Донбас у принципі ми об’їздили”, — згадує чоловік.

Розповідає, коли напруга на лінії бойового зіткнення стихла, взяв паузу від служби, та про можливість відновлення активної фази війни не забував: “Усі мої речі, потрібні для бойових дій — бронік, каска, розгрузка, похідний рюкзак — усе було напоготові. Але все одно повномасштабку зустрів не там, де залишилися мої речі”.

На початку повномасштабної війни, розповідає Дмитро, допомагав у Конотопі місцевій теробороні: “Прийшов наказ їхати на допомогу захисту Авдіївки. Зі стрілецькою ротою, складеною з представників військкоматів області, ми вибули в місце розташування 110 бригади, яка тримала оборону Авдіївки, і разом із ними воювали, виходили з Авдіївки”.

Дмитро ділиться: хоча й мав значний досвід у військових діях, повномасштабна війна здивувала новими умовами: “Було дуже багато нового: FPV-дрони — все, що літає. Коли був в АТО, цей процес починався, з 2016 року почали випробовувати перші дрони, пробували робити скиди, але це був початок. В Авдіївці я відчув повною мірою, що це таке, яка небезпека”.

Серед неприємних спогадів — отримана на фронті контузія, розповідає Дмитро. Того дня, говорить, заступили на бойове чергування. Отримали повідомлення по рації, що в їхній бік рухається російська штурмова група. “Дум” вийшов з окопу, щоб дізнатися про обстановку.

“І тут помічаю, що над головою пролітає такий товариш, робить віраж. Видно, він у своїх справах летів, і тут він мене помітив і йде мене атакувати. Я тікати в бліндаж, точніше невелике приміщення вирите 3 на 3 метри, нас там троє сиділо. Я всередину, він за мною, ми втиснулися в стіну, думали все, а він на наше щастя зачепився за якусь гілку і вибухнув на вході”, — згадує Дмитро.

На фронті, каже Дмитро, стикнувся з тим, що немає чіткої лінії оборони: “Ось твій окоп — і навкруги ворог. Сталося так, що я взяв у полон росіянина, і він прийшов із тієї сторони, з якої ми заходили”.

Про той день Дмитро згадує, що побачив фігуру без розпізнавальних знаків і вирішив піти за нею: “Знайшов його в кущах, мабуть, я зреагував швидше, ніж він, і взяв його в полон. Він був повністю екіпірований як штурмовик, молодий хлопець, 33 роки, з Астрахані”.

За період війни, ділиться Дмитро, втратив багато побратимів, а також став свідком поранень у багатьох. Зараз чоловік працює інструктором мобілізаційного відділення в Конотопському центрі комплектування.

“Часто доводиться мати справу з проблемною частиною населення. Як правило, такі люди не звертають увагу на твій бойовий досвід. Якби це було для них важливо, якби впливало, можливо, вони б самі приймали рішення взяти участь у захисті Батьківщини. Військо треба поповнювати. Не може бути так, щоб хтось робив роботу, а хтось ховався за їхніми спинами. Це неправильно, це несправедливо, тому ми проводимо заходи з мобілізації”, — говорить Дмитро.

Підписуйтесь на нас у Telegram