Правові засади карантинних заходів в Україні

Автор
Валентина Волік | 00:33, 13.03.2020
 Поділитися

Поділитися в

В останній час майже всі говорять про захворювання на коронавірус та карантин. З 12 березня на три тижні, до 3 квітня, в Україні Кабінетом Міністрів введено карантин. Про правове регулювання обмежувальних заходів (карантин та ізоляція) під час поширення інфекційних захворювань розглянемо у даній статті.

Статтею 46 Конституції України  встановлено право кожного громадянина на охорону здоров’я та медичну допомогу.  Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 )

Поняття карантин  передбачає адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. А наприклад, таке загальне поняття як ізоляція чинним законодавством України не закріплене, проте передбачене в законодавчих актах щодо окремих хвороб.

Ізоляція – це відокремлення від оточуючих особи, яка має певну заразну форму хвороби, з метою унеможливлення передачі інфекції іншим особам, надання медичної допомоги та здійснення контролю за дотриманням протиепідемічного режиму цією особою.
Чим відрізняється карантин від ізоляції?
Карантин застосовується до окремої територіальної одиниці для здійснення профілактичних та інших заходів, та дещо тимчасово утискає права громадян, які не хворіють.
Ізоляція – це саме процес, який застосовується до особи, яка має певну заразну форму хвороби, для зменшення ризиків передавання інфекції здоровим особам, щоб запобігти поширенню інфекційної хвороби та, відповідно, з метою забезпечення для хворої особи стаціонарного контролю та надання спеціальної медичної допомоги.
Під час карантину встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них, визначаються межі території карантину, за які покинути територію до скасування карантину можуть лише особи, які надали довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, обмежувальні протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення.
Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період може змінюватися режим роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Слід визначити, що інфекційні хвороби – це розлади здоров’я людей, які викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
 
Хто в Україні відповідальний за провадження карантинних заходів?

Захист населення від інфекційних хвороб визначається одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
У сфері захисту населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми, забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони здоров’я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов’язаних з ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт, а також вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.
Разом з цим, у зазначеній сфері органи місцевого самоврядування забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт.
Крім того, органи місцевого самоврядування здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків, та забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобами закладів та установ охорони здоров’я усіх форм власності, а також вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом.
Обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб – ст. 32 ЗУ “Про захист населення від інфекційних хвороб”.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в умовах карантину мають право установлювати особливий режим в’їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності — проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів.

Чи обмежуються права людини під час поширення інфекційних захворювань?
Примусова ізоляція застосовується лише до хворих на туберкульоз, які становлять значну небезпеку для оточуючих та відмовляються від лікування, а також до осіб з психічними розладами.
Своєю чергою, карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України та є обов’язковим для виконання усіх осіб, які перебувають на території щодо якої прийняте рішення про його встановлення.
Також існує таке поняття як обов’язкова шпиталізація. З огляду на загрозу розповсюдження коронавірусу питання обов’язкової шпиталізації є дуже актуальним сьогодні.
Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб” передбачено, що обов’язковій шпиталізації спеціалізованих лікарень підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб. Особи, які, перебуваючи на території карантину, мали достовірно встановлені контакти з хворим на особливо небезпечну інфекційну хворобу, підлягають госпіталізації в ізолятор.
Чи передбачена обов’язкова шпиталізація для хворих на коронавірус?

Процедура обов’язкової шпиталізації осіб хворих на коронавірус, чи будь-які інші небезпечні інфекційні хвороби, відповідальність за ухилення від обов’язкового медичного огляду та обов’язкової госпіталізації, чинним законодавством не передбачена.
Тому актуальними та неврегульованими на сьогодні є питання: до кого звертатись, якщо вбачається, що особа має особливо небезпечну інфекційну хворобу; як примусити особу, яка відмовляється проходити медичний огляд та уникає шпиталізації; яку відповідальність та чи взагалі нестиме відповідальність особа, яка має особливо небезпечну інфекційну хворобу та відмовляється від шпиталізації в ізолятор. Відповіді на дані запитання передбачені для осіб хворих на туберкульоз. Лише щодо даної хвороби за рішенням суду можливо застосувати примусову шпиталізацію.
Так, особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
Органи місцевої державної адміністрації та регіонального і місцевого самоврядування зобов’язані активно сприяти здійсненню протиепідемічних заходів.
Законодавством визначено, що особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зокрема, мають право на безоплатне лікування у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, державних наукових установах та отримання достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження та лікування, а також на отримання рекомендацій щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб.
Разом з цим, особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов’язані вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб, виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров’я та наукових установ, у яких вони лікуються, а також проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.
Громадяни та їх об’єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, установи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.
У разі виникнення питань щодо захисту прав громадян звертайтеся до Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: Сумська область, м.Конотоп, вул. Братів Лузанів, 43.

Правові консультації також можна отримати за єдиним всеукраїнським телефонним номером безоплатної правової допомоги 0 – 800 – 213 -103 (цілодобово та безкоштовно в межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів.)

 

 

 

comments powered by HyperComments

Останні публікації автора