25 років працював у роздрібній торгівлі і почав вчити IT самотужки. Як 54-річний чоловік з Конотопа став розробником

Суспільство | 16:16, 12.08.2021
 Поділитися

Поділитися в

Ігорю Мисанюку 54 роки. Після вишу він завжди працював на себе — займався роздрібною торгівлею. Однак коли покупці стали віддавати перевагу супермаркетам, а не традиційним ринкам, і доходи пішли на спад, вирішив податися в IT. Про те, як колишньому приватному підприємцю вдалося самотужки опанувати мову програмування PHP і знайти роботу в IT-компанії, не виїжджаючи з рідного Конотопа, — далі.

 

25 років займався дрібним підприємництвом

Я народився і виріс у Конотопі. У 1992 році закінчив Український державний університет залізничного транспорту у Харкові за спеціальністю «Мікропроцесорні системи управління на залізничному транспорті», що була пов’язана з програмуванням. Мені дуже подобалося писати код, але на ту мить я не бачив у цьому напрямі фінансових перспектив.

Конотоп — невелике місто, де на початку 1990-х проживало 100 тис. людей. Сьогодні тут орієнтовно 85 тис. мешканців. За Союзу найбільш затребуваною була робота на електромеханічному заводі, що був орієнтований на вугільну промисловість. За розповідями знайомих, із тисяч працівників там нині залишилося кілька сотень. Працює лише один цех — замовлень небагато. Досі тримається на плаву конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», що займається діагностикою, ремонтом, технічним обслуговуванням, переобладнанням та модернізацією вертольотів. Там найкращі зарплати в державному секторі міста, і влаштуватися туди нелегко. В Конотопі добре розвинений транспорт: трамвайне депо, залізничний вузол, є підприємства комунальної сфери. Останнім часом відкрилося багато успішних дрібних бізнесів — кав’ярні, пекарні, кондитерські. Втім, я думаю, що наразі середня зарплата в місті не дотягує й до 10 тисяч гривень. Молодь намагається виїхати щонайменше в столицю, далі — в Чехію чи Польщу.

У 90-х, коли я отримав диплом, ситуація була не краща. Тоді постало питання: або продовжувати навчання, або йти працювати в державне підприємство на жебрацьку зарплатню. На той час в мене вже була сім’я — дружина і перший син, тож я почав задивлятися в бік торгівлі. Це та сфера, що практично одразу могла дати бажаний рівень доходу, якого б вистачало на закриття потреб сім ‘ї.

Ми з товаришем дитинства спробували різні варіанти й врешті зупинилися на роздрібній торгівлі з лотків на ринку. Продавали побутову хімію та засоби гігієни. Спочатку було багато дрібної операційної роботи. Щодня нам доводилося встановлювати намети, обладнання, завозити та викладати товар, а ввечері його прибирати. У великих торгових магазинах є можливість зберігати товар на місці й одразу докладати те, що закінчилося. Нам потрібно було це возити щодня, тож спочатку ми орендували склад, а потім придбали свій. Не можу сказати, що було важко, але потрібно постійно бути увімкненим у цей процес. Все доводилося контролювати в ручному режимі.

Крім логістики, багато часу займала бухгалтерія. Спочатку ми мали кілька пересувних точок на ринках і торгових майданчиках, пізніше — стаціонарних. Почали з’являтися фірми-посередники, які з певною націнкою доставляли товар прямо на склад, що значно спрощувало процес. Після кризи 2014 року купівельна спроможність впала, в місто почали заходити великі торгові мережі, що мають гарний асортимент і зручне розташування біля дому. Поступово наші продажі зійшли нанівець. Ми з товаришем поговорили й вирішили розпродати всі торгові місця та обладнання. Нам вдалося реалізувати практично все, крім складу. У 2018 році я остаточно закрив усе документально. Ця сфера більше не виклала інтересу, треба було шукати щось нове.

Сім’я підтримала моє бажання піти в IT

Мої діти виросли: старший син — 3D-художник — живе під Києвом, а молодший два роки тому повернувся в Конотоп і працює віддалено розробником на позиції сеньйора у великій українській фірмі. Він займається бекенд-розробкою на PHP, тож було б дивно, якби я обрав щось інше. Оскільки мені подобалося програмування ще в університеті, а дружина всіляко підтримала і сказала навіть не позирати вбік інших сфер, я вирішив почати навчатися.

IT-cфера — дуже доступна в цьому плані. Є безліч безплатних ресурсів — бери й користуйся. Саме тому я вирішив не йти на курси, а вчитися самостійно. Ми з сином склали детальний план, за яким я мав рухатися. Та перш ніж перейти до нього, хочу зосередитися на кількох важливих моментах, без яких, на мою думку, нічого не вдалося б.

По-перше, ви повинні розуміти, що на навчання піде дуже багато часу. Від моменту, коли я почав займатися, і до того, коли вперше написав потенційному роботодавцю, минуло трохи більше як рік. Окрім роботи по господарству (ми живемо в приватному будинку, тож її вистачає цілий рік), у цей період я більше ніде не працював. Програмував щодня щонайменше по кілька годин. По-друге, важливо, щоб були заощадження, які допоможуть пережити цей період. Тут мене підтримала сім’я. По-третє, важливо практикуватися на реальних проєктах і чути фідбек, щоб розуміти, куди рухаєшся, на якому етапі зараз, що вже виходить, а які косяки треба виправити. Зворотний зв’язок мені, коли була змога, давав син. Він живе окремо, має багато власної роботи, тому не міг постійно все контролювати, але перші дрібні проєкти, які я готував для портфоліо, перевіряв саме він.

Яким був план? Спершу, хоч я хотів займатися бекенд-розробкою, я мав хоча б на початковому рівні засвоїти HTML і CSS, щоб розуміти, як працює фронтенд. Найбільше на цьому етапі допоміг сайт htmlbook.ru. Там є як уроки, так і розв’язання певних задач, якими діляться розробники. На другому етапі я більш детально вивчав PHP. Офіційну інформацію брав з php.net. З усіх відео, які дивився на ютубі, мені найбільше зайшли уроки Віктора Зінченка. Він дуже просто і лаконічно розповідає, що й потрібно новачкам. Я переконаний, що ці уроки ще не втратили актуальності. Також я прочитав книжку Стіва Суєринга, Тіма Конверса і Джойса Парка «PHP і MySQL. Біблія програміста». На цьому етапі син запропонував мені написати свій перший мініпроєкт  невеличкий блог. Спершу бложик вийшов кривенький, але я вислухав критику, щось виправив одразу, щось підучив, вніс корективи й здобув необхідний досвід.

Далі я вивчав СУБД MySQL, користуючись онлайн-посібником. JavaScript і англійська мова, що йшли далі за планом, так і залишилися моїми слабкими місцями. Першу я вивчив дуже поверхово і маю розбиратися з цим уже в процесі роботи, а до другої руки не дійшли взагалі. Крім цього, я опановував систему управління версіями Git, а на останньому етапі фреймворк Laravel. Щодо фреймворку є багато ресурсів, але радити щось конкретне не буду, адже я навчався ще рік тому і ця інформація вже застаріла. Я б радив вчитися на найновішій версії, адже вони часто оновлюються.

Як я зробив портфоліо і знайшов першу роботу

Син розповів мені, що в нашому місті є IT-компанія, яка займається веброзробкою (у Конотопі є ще IT-кластер, учасниками якого є п’ять місцевих компаній та два університети — ред.). Я поставив собі за мету влаштуватися туди працювати насамперед для того, щоб бути в оточенні досвідчених розробників, до яких можна звернутися із запитанням, отримати допомогу. Він порадив мені спробувати написати перший простенький сайт, який можна було б викласти на GitHub, щоб роботодавець зміг оцінити мої знання і рівень володіння технологіями. Так я створив свій перший простенький інтернет-магазин на PHP, який, проте, мав усі необхідні атрибути та функціонал. Почав дивитися ролики про працевлаштування на ютубі.

Потім написав листа в місцеву IT-компанію Grodas. Спочатку мені відповіли, що найближчим часом розширювати персонал не планують. Я не витрачав час дарма і продовжував навчатися, а вже за місяць отримав від них листа з тестовим завданням. Потрібно було прописати, як впровадити певний функціонал на сайт. З погляду досвідченого розробника я виконав завдання досить неграмотно. Втім воно працювало. Роботодавець знайшов у цьому раціональне зерно, і мене запросили на співбесіду.

Спочатку я поспілкувався з проджект-менеджером. Він розповів про компанію і запитав, ким я бачу себе в ній. Grodas — це конотопська IT-компанія, що спеціалізується на розробці інтернет-магазинів і працює як на внутрішній, так і на зовнішній ринок. Моєю метою було стати повноцінним розробником, на великі доходи чи посади я не мітив. Відтак мене познайомили з командою, закріпили за мною наставника. Я почав працювати в компанії в кінці січня 2021 року. Протягом цих пів року наставник охоче ділиться зі мною знаннями, він дуже терпеливий. Я щиро вдячний йому за це. Поки що мені важко назвати себе навіть джуном, я радше стажер, який при цьому ще й отримує зарплатню. Я допомагаю у багатьох проєктах, але мою роботу все ще потрібно постійно контролювати. Звісно, є речі, які я вже можу зробити самостійно, але цього недостатньо, щоб назвати себе повноцінним розробником.

Техлід Микола Гаврилюк (ліворуч) став наставником Ігоря Мисанюка на перший час

Наша компанія розробляє інтернет-магазини, використовуючи технології OpenCart і Shopify. Першу переважно для внутрішнього ринку, другу — для іноземних замовників. Поки що я як початківець здебільшого займаюся проєктами на OpenCart. Зрозуміло, що на зовнішньому ринку доходи суттєво більші й у нашій компанії відбувається поступова переорієнтація на зовнішній ринок. Через це потреба знати англійську мову суттєво зростає. Вся документація, а також більша частина корисних ресурсів — саме англійською. Справді є багато непоганих перекладних сайтів, але вони поступаються в якості англомовним.

Англійська — моє слабке місце. Вона так і залишилася лише пунктом у моєму плані вивчитися на розробника. До цього я опановував її в школі та університеті, та рівень знань, як і в більшості українців, залишає бажати кращого. Наша компанія оплачує на 50% заняття з англійської, що проводять для охочих раз на тиждень. Це переважно розмовна практика: на уроці ми багато спілкуємося, складаємо речення, опановуємо граматику. В кінці кожного заняття отримуємо домашнє завдання. Окрім цього, я стараюся практикуватися щодня вдома після роботи. Так, мені подобається ютуб-канал «Англійська за плейлистами». Зручно вивчати мову з цим ресурсом, адже можна займатися хатніми справами й паралельно слухати відеоуроки.

В офісі Grodas наразі працює невелика команда — 10 людей. Це директор, бухгалтерія, рекрутинг, сейлз-менеджер, лідген, проджект-менеджер, розробники. Також є фахівці, які працюють віддалено, — дизайнери, маркетологи, копірайтери. Всього в команді до 15 осіб. Крім цього, якщо в Grodas заходять нерелевантні проєкти, наприклад на WP, то їх відпрацьовують з компаніями-партнерами.

Мені зручно перебувати в середовищі девелоперів, адже завжди є з ким порадитися, у кого запитати те, що не зрозуміло. Маємо кухню, де завжди знайдеться кава і чай, смаколики до них, а в холодильнику — сир, масло, ковбаса. Ще в офісній будівлі є власний спортзал і рекреаційна кімната з музичною студією. Якщо музику я можу лише послухати, то в спортзалі намагаюся займатися щодня, адже з роками відчуваєш, що для гарного самопочуття потрібні щоденні фізичні навантаження.

Команда

Я не ставив собі за мету аналізувати IT-ринок в місті чи Україні загалом, адже об’єктивно розумію, що не дотягую до того, щоб будувати далекоглядні кар’єрні плани. На цей момент мене влаштовує зарплатня та умови, які я маю, адже, щоб заробляти більше, треба більше й знати. Я тверезо оцінюю свої сили. Водночас маю постійну потребу навчатися, відчуваю, що знаю замало, і хочу все більше занурюватися в професію. Наскільки мені відомо, наразі моя компанія працює над тим, щоб створити внутрішню навчальну програму для нових працівників, яка допоможе їм адаптуватися. Це чудова ініціатива.

Фото Арсенія Хоменка з видання Konotop.city та компанії Grodas.

Джерело: dou.ua

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: