Марія Римик: професійна зв’язкова Романа Шухевича з кришталевим характером

В історії нашої країни знайдеться чимало імен, які тоталітарна система намагалась назавжди викреслити з нашої пам’яті. Сьогодні разом згадуємо про Марію Римик – надзвичайно цікаву персону, ім’я якої складно знайти в архівах та офіційних паперах. Унікальна збірка мемуарів ветеранів українського підпілля присвячена пам’яті багатьох героїв того часу, серед яких і відважна зв’язкова ЦП ОУН Марія Римик. Йдеться про книгу, яка побачила світ в еміграції, під назвою «Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики», (Ред. Ольга Соневицька та ін. — Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, Український архів, т. XXVI; Видавець: Діловий комітет земляків Чортківської округи, 1974 р., с. 927).

З гімназійної парти – до лав підпілля

Одним з визначних етапів життя Марії Римик, що вплинув на формування політичних поглядів та життєвих пріоритетів, стало навчання у Чортківській гімназії. Це один з навчальних закладів Тернопільщини, відомий сучасникам та нащадкам, як інтелектуальний та моральний осередок національного духу. Тож Марія не просто здобувала знання, але й загартовувала свою волю, свідомо відмовившись від безпечного, стабільного, спокійного життя, шлях до якого відкривав курс навчання в гімназії.

У збірці спогадів безпосередніх учасників українського підпілля Марія згадується, як одна з найвидатніших учениць, що гідно тримали найважливіший життєвий іспит – на вірність своїм ідеалам та боротьбі за незалежність України. Про Марію Римик та її товаришів пишуть, як про незламних воїнів, що склали голови в бою проти московських окупантів. Адже варто визнати: у підпільників часто майже не залишалось реального шансу на порятунок.

Зв’язкова з кришталевим характером

Одним з найбільш зворушливих та потужних свідчень про Марію Римик стала характеристика її побратимів, як дівчини, яку відрізняє «кришталевий характер». Для підпільників, які щодня стикались з буденними реаліями війни та часто бачили загибель товаришів, це означало:

• абсолютну чесність та надійність – на дівчину можна було покладатися навіть у найбільш критичних ситуаціях;
• моральну чистоту – адже Марія була з тих людей, які зберігають людяність та відданість ідеалам у найсуворіших випробуваннях;
• незламність – міцний характер, подібний до кришталю, який не зігнеться під жодним тиском.

Марія Римик: зв’язкова Центрального Проводу ОУН з найвищим рівнем довіри

Варто зазначити, що особлива підстава для вшанування пам’яті Марії Римик – її місце в ієрархії Організації українських націоналістів, де вона блискуче виконувала обов’язки зв’язкової Центрального Проводу та користувалась довірою особисто Романа Шухевича. Щоб осягнути весь масштаб особистості дівчини, не можна забувати, що вчорашня гімназистка була втіленням «живого архіву». Її тренована пам’ять зберігала безліч цінної таємної інформації, від шифрованих повідомлень до місць розташування криївок.

Мистецтво невидимості

Чимало складнощів додавала і сама специфіка конспіративного способу життя: необхідність долати величезні відстані пішки, попри негоду, ночувати просто неба, опановувати мистецтво миттєво змінювати зовнішність та зникати буквально на очах. Акторські здатності не раз рятували життя зв’язковій, яка легко перевтілювалась у панянку, служницю або селянку.

Та, звісно, величезне значення мало вміння швидко помічати найменші деталі, які могли бути частиною шифру, виступати у ролі сигналу до виступу або попередженням про засідку.

Загибель зв’язкової та відродження пам’яті

23 січня 1947 року в лісі поблизу села Жуків на Тернопільщині в нерівному бою з московськими окупантами загинули: Микола Арсенич («Арсен», «Березовський», «Григір», «Дем’ян», «Максим», «Микола», «Михайло») — творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, Лицар Золотого Хреста Заслуги; його дружина; охоронець; а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА Романа Шухевича — Марія Римик («Наталка», «Маруся», «Марія»).

З плином років, поступові, хоча і повільні зміни у законодавстві відкрили доступ до секретних архівів та дозволили реабілітувати посмертно багатьох незламних борців за незалежність Батьківщини. Ситуація почала змінюватися з ухваленням:

• Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (1991),
• Закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» (2015),
• Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» (2025).

 

Завдяки ухваленим законам та кропіткій роботі авторів збірки мемуарів, сьогодні є можливість доторкнутися до неординарної особистості Марії Римик, відважної талановитої зв’язкової з дійсно кришталевим характером.

джерело

Підписуйтесь на нас у Telegram