Діти війни Сумщини: як 16-річна художниця з Конотопщиниперетворює власні переживання у чарівний світ картин

Сьогодні Дарині 16. Вона навчається у Буринському міському ліцеї №2 імені Юрія Лавошника, займається у Центрі позашкільної роботи та вже має власну персональну виставку. Її картини – це особливий всесвіт, де поруч існують український побут, казкові істоти, янголи та символи війни. Саме через творчість дівчина навчилася переживати складні часи і знаходити внутрішню рівновагу, розповіли у Сумській обласній військовій адміністрації.

Коли почалася повномасштабна війна, Дарині Суліменко було лише 12. Дівчина проживає у невеликому місті Буринь, на Сумщині, яке, як і вся область, у перші дні війни відчуло близькість фронту. Колони техніки, гул вертольотів і постійна тривога стали частиною щоденної реальності.

Перші дні вторгнення Дарина пам’ятає дуже чітко. Тоді вона ще не до кінця розуміла, що відбувається, але відчуття небезпеки з’явилося майже одразу.

«Пам’ятаю, як мама мене зранку розбудила і сказала, що почалася війна, було страшно і невідомо, що робити далі. Кожного дня ми чули звуки пострілів і як їдуть колони танків. Їх було дуже багато. Вертольоти літали так близько до вікон, що здавалося, вони заглядають у них», – згадує дівчина.

З початком бойових дій навчання перейшло у дистанційний формат, більшість гуртків призупинили роботу. Щоб відволіктися і впоратися з переживаннями, вона повернулася до малювання. Дівчина розповідає, що навіть у найнапруженіші моменти намагалася не відкладати пензлі, адже це допомагало їй зосередитися на своїх думках і не втрачати віру в перемогу.

Саме у цей час у її картинах почали з’являтися символи, де переплітаються мотиви українського сьогодення, образи війни, не по-дитячому глибокі за змістом і формою подачі.

Любов до малювання з’явилася у Дарини ще у дитинстві. Перші здібності помітили вихователі. Тож, у першому класі вона без вагань обрала художній гурток і відтоді малює майже щодня.

Дарина – шульга, і весь її творчий всесвіт народжується саме лівою рукою. У цьому є особлива риса її мистецької індивідуальності: кожна лінія, кожен штрих і образ виникають ніби трохи інакше, ніж у більшості, формуючи власний, впізнаваний дивосвіт юної художниці.

Важливу роль у розвитку дівчини відіграла наставниця – керівниця творчого об’єднання «Віночок» Антоніна Горбач. Саме вона допомагає дівчині опановувати нові техніки і шукати власний стиль.

Дарина є активною учасницею різних творчих проєктів у Львові та за кордоном. Її приваблює можливість експериментувати й відкривати для себе нові художні підходи. Частину ідей вона знаходить, спостерігаючи за роботами інших митців, чимало нового перейняла від своєї наставниці, а деякі техніки опанувала під час майстер-класів у Львові. Там дівчина долучалася до мистецьких ініціатив, зокрема «Естафети миру» та розпису проєкту «Країна янголів».

Особливо пам’ятною для неї стала участь у всеукраїнському конкурсі «Золотий мольберт». Саме під час цієї поїздки до Львова її роботу відзначили медаллю конкурсу та нагородили путівкою до міжнародного арттабору у Швейцарії.

«Цей конкурс найбільше мені запам’яталося, він чудовий в плані взаємодії, адже об’єднав дітей з усієї України. Приємним бонусом для мене стала поїздка у арттабір, яка подарувала нові знайомства і багато досвіду», – зазначає школярка.

У картинах Дарини часто з’являються янголи, казкові істоти і тварини. Це образи, які, за її словами, символізують надію і захист. У такий спосіб дівчина говорить про щиру любов до України, рідної Сумщини та свого міста. А поруч із цими образами є й зовсім земні радощі  наприклад, її улюблений кіт Мася. Вона зізнається, що вірить у Бога і переконана: янголи існують і допомагають українцям вистояти у важкі часи. У своїх мріях вона уявляє день, коли добро переможе зло і війна нарешті закінчиться. Навіть казкові істоти у її уявному світі ніби долучаються до цієї спільної надії.

Однією з ключових подій у творчому житті Дарини стала участь у мистецькому проєкті «Країна янголів», де її робота увійшла до десятки найкращих в Україні. Дівчина зобразила свого янгола казковим і яскравим, наповнивши композицію сонцем, птахорибами, деревами та котиком. У цих образах вона відобразила своє глибоке бажання зупинити вбивства та руйнування, що спіткали її народ, сподіваючись, що її янгол стане символом миру та гармонії для всього світу.

Нещодавно у Буринському краєзнавчому музеї імені Павла Попова відбулася перша персональна виставка Дарини Суліменко, яка стала важливим кроком у її творчому житті. Дарина зізнається, що дуже щаслива через увагу до її робіт, хоча деякі її малюнки можуть бути незрозумілими або не всім до вподоби, однак для неї надзвичайно важливо, що їх побачили люди.

Як і для багатьох дітей війни, найбільша мрія Дарини сьогодні дуже проста – мир. Дівчина зізнається, що хотіла б пов’язати своє майбутнє з творчістю і планує далі навчатися дизайну, адже саме ця справа найбільше відповідає її здібностям й самовідчуттю.

У своїй мріях вона уявляє спокійне і світле майбутнє своєї Батьківщини: природу Сумщини, дітей і дорослих, які тримаються за руки, людей, що живуть без страху й посміхаються одне одному. Для Дарини важливо, щоб у цьому світі було більше добра і любові, а рідна земля нарешті повернулася до мирного життя.

Особливе місце у її серці займає Буринь – місто, про яке вона завжди говорить із гордістю. Навіть під час нагородження у Львові, коли її представляли як учасницю із Сумщини, Дарина щоразу додавала, що вона саме з Бурині.

«Я знаю, що ще намалюю особливий малюнок про своє місто – про парк, річку і людей, які тут живуть. Коли прийде мир, я намалюю щастя Бурині», – наголошує Дарина.

Історії дітей війни – таких, як Дарина, показують, що попри воєнні часи, продовжує зростати нове покоління сильних і талановитих українців. Вони дорослішають швидше, ніж мали б, але не втрачають здатності мріяти. І поки юна художниця зображує янголів, мирні пейзажі та своє рідне місто, у цих картинах вже вимальовується образ майбутньої України – вільної і незалежної.

Підписуйтесь на нас у Telegram