Правовий статус осіб з інвалідністю

Автор
Валентина Волік | 16:42, 20.10.2021
 Поділитися

Поділитися в

24 вересня 2008 року Україною було підписано Конвенцію про права осіб з інвалідністю і Факультативний протокол до неї. А вже через рік 16 грудня 2009 року Верховною Радою України ці два акти було ратифіковано, 6 березня 2010 року Конвенція набрала чинності.
Відповідно до взятих Україною зобов’язань на сьогодні однією із стратегічних цілей державної політики у сфері захисту прав осіб з інвалідністю є створення суспільного середовища рівних можливостей для таких осіб та їх інтеграція у суспільне життя, переосмислення поточних соціальних послуг для створення системи підтримки, що забезпечить суспільну активність та незалежність людей з інвалідністю.
Правовий статус особи з інвалідністю характеризується тим, що як громадянин держави така особа володіє всією повнотою конституційних прав, свобод і обов’язків, тобто володіє загальним правовим статусом; з іншого боку, як особа, яка мас певні вади здоров’я, вона наділена додатковими правами та пільгами, або на неї покладені додаткові обмеженнями, тобто є володарем спеціального правового статусу.

Міжнародне законодавство, яке регулює статус осіб з інвалідністю:

– Конвенція ООН про права інвалідів, яка ратифікована Україною 16.12.2009 і набрала чинності для України 06.03.2010;

– Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950), ратифікована Україною 17.07.1997 і набрала чинності для України 11.09.1997;

– Прецедентна практика Європейського суду з прав людини.

Законодавство України, яке регулює статус осіб з інвалідністю:

– Конституція України; – Закон України від 21.03.1991 №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні”;

– Закон України від 06.10.2005 №2961-IV “Про реабілітацію інвалідів в Україні”; – Закон України від 19.06.2003 №966-IV “Про соціальні послуги”;

– Закон України від 16.11.2000 №2109-III “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”;

– Державна цільова програма “Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №706.

Згідно із ст. 5 Конвенції держави-учасниці визнають, що всі особи є рівними перед законом і за ним та мають право на рівний захист закону й рівне користування ним без будь-якої дискримінації. Держави-учасниці забороняють будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності й гарантують інвалідам рівний та ефективний правовий захист від дискримінації на будь-якому ґрунті.

Згідно із ст. 9 Конвенції щоб надати інвалідам можливість вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають належних заходів для забезпечення інвалідам доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв’язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, як у міських, так і в сільських районах.
Конституція України (ч.4 ст.55) гарантує кожному право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Однією з найефективніших міжнародних судових установ, до яких мають право звертатися громадяни України, є Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого визнана нашою державою. Європейський суд з прав людини – це міжнародний суд, який може розглядати  заяви від осіб, організацій та підприємств, які стверджують, що їхні права, гарантовані; Європейською конвенцією з прав людини, були порушені.
Звернутися до Європейського суду з прав людини можна лише за таких умов:

Особа з інвалідністю хоче  оскаржити поведінку держави, яка сама порушила Ваше право чи свободу або не забезпечила їх захисту (йдеться про порушення права чи свободи, що гарантується Європейською конвенцією з прав людини);
Особа з інвалідністю вичерпала усі доступні ефективні національні засоби юридичного захисту;
Особа з інвалідністю не пропустила строку звернення до Суду;
Справа ще не розглядалася Судом з тих самих підстав і  не використовує інший міжнародний механізм захисту своїх прав.

Рішення ЄСПЛ щодо осіб з інвалідністю:

Рішення по справі “Мамчур проти України” (N10383/09) від 15 липня 2015 року, ЄСПЛ визнав факт порушення права заявника на сімейне життя, передбаченого статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, з огляду на невжиття органами влади жодного суттєвого заходу для забезпечення заявникові доступу до його дитини і його можливості взяти участь у її вихованні та невиправданого встановлення опіки над дитиною заявника.

Рішення по справі “Наталія Михайленко проти України” (№49069/11) від 30 травня 2013 року, ЄСПЛ визнав, що деякі положення ЦПК України, які стосуються захисту прав осіб, позбавлених цивільної дієздатності є такими, що порушують Європейську конвенцію з прав людини, зокрема статтю 6 § 1 (право на справедливий суд).

Рішення по справі “Савіни проти України” (N39948/06) від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ визнав факт невиправданого втручання у сімейне життя заявників (обидва сліпі з дитинства) рішенням про відібрання дітей від батьків, чим порушено статтю 8 Європейської конвенції з прав людини (право на повагу до сімейного життя).

За більш детальною інформацією звертайтеся до фахівців системи безоплатної правової допомоги, повний перелік закладів тут –   https://www.legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ та, зокрема, до Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Конотоп за адресою: вул.Братів Лузанів, 43 та за електронною адресою [email protected]

Працює центр з 8.00 до 17.00 без перерви.

Отримати консультацію можна також за єдиним телефонним номером системи безоплатної правової допомоги –  0 800 213 103.

 

 

 

comments powered by HyperComments

Останні публікації автора